Бузина, розвідник та сапер: чергова «мутна» справа від міліції

«Четверта влада» дізнавалась про мирне та військове життя хлопців, яких слідство взяло під варту, інкримінуючи вбивство Олеся Бузини. Ми також порівняли версії, які озвучували представники МВС щодо резонансної справи раніше і те, як виглядає справа в рамках цих версій тепер.

У четвер, 18 червня Дениса Поліщука та Андрія Медведька затримали й привезли до приміщення УБОЗу, а вже через кілька годин – до суду для обрання запобіжного заходу. Їм пред’явили підозру у вбивстві Олеся Бузини, яке сталось 16 квітня 2015 року. Обом присудили два місяці у СІЗО, Поліщуку також призначили заставу – 5 млн грн. Для підозрюваних це стало несподіванкою. За їх словами, раніше ніяких слідчих щодо них відкрито не велось, їх ніхто не намагався допитати у цій справі.

Андрій Медведько

Цікавим співпадінням є те, що саме у день затримання один з підозрюваних, Медведько, мав зустрітись для передачі народному депутату Ігорю Луценко інформації щодо деяких негативних системних явищ у МВС та окремих персоналій, які підлягають люстрації. Перед судом Медведько встигає сказати, що мова йшла в тому числі про заступника голови МВС Василя Паскала.

Він був причетний до переслідування активістів за часів Януковича, і якось дуже мені здалось несправедливим, що він досі в системі силових структур, - повідомив Медведько.

Факт домовленості про зустріч підтверджує і Луценко. Каже, мова йшла про те, що в системі МВС залишились старі схеми, в тому числі корупційні, та інші негативні явища, як і люди, які їх продовжують курувати. Сам він збирався вивчити інформацію, надану Медведьком, та спробувати отримати її підтвердження, шляхом депутатських запитів.

Якби це пафосно не звучало, але щоб якось починати перетворювати міліцію з карального органу на якийсь інститут адекватний, - каже Луценко. – Ну тепер то вже у мене вибору не лишилось, після того як Андрія затримали й посадили у СІЗО, я змушений буду зайнятись цим питанням. До самого Авакова питань у мене мало – він фігура політична, не обов'язково потрібно чекати від нього компетентності. Але його заступник Ека Згуладзе власне курує питання слідства, і це дивне подання на арешт і позиція слідства – це її відповідальність, без її відома таких речей відбуватись не могло.

До війни Медведько займався громадською активністю. В його сферах інтересів були зокрема боротьба проти незаконних забудов та спортивні турніри для дітей з футболу, з якими він об’їздив всю Україну. Після початку війни на Сході України Андрій разом з друзями служив в АТО у складі батальйону «Київ-2», пізніше перевівся у спецбатальйон «Гарпун». Звільнився зі служби буквально кілька тижнів назад, вирішив займатись своєю справою та громадською діяльністю. В АТО спеціалізувався на саперній справі.

Другий затриманий, Денис Поліщук, демобілізувався у березні. До війни хлопці товаришували,  разом брали участь в громадській діяльності.

Денис Поліщук

Поліщук має вищу освіту та військову кафедру, тож коли прийшов добровільно мобілізуватися після початку подій у Криму, то його погодились взяти одразу, але на перший час залишили при військоматі – не вистачало толкової молоді. Та Денис рвався на фронт і таки зміг вибити собі місце в 54 окремому батальйоні, де вже служив його друг Олексій Бешуля.

Ми вже виїхали на Схід, він наздогнав нас десь за кілька тижнів. Денис на той момент був уже лейтенантом, тож отримав у командування взвод розвідки. Хлопці його шанували, він одразу по приїзду «розрулив» деякі проблеми, які мали місце. Ходив на бойові завдання, дбав за людей. Всі його бійці – живі й здорові. Хороший командир! - каже Бешуля.

У батальйоні також розповідають, - коли Денис повертався з завдання, то на добровільних засадах займався розмінуванням у подвір’ях та на городах цивільного населення. Розвозив і продукти харчування по сільським школам. У те, що Денис причетний до вбивства Бузини у батальйоні не вірять, каже Бешуля.

У березні минув рік від початку служби, і Дениса демобілізували. Він планував вирішити деякі свої справи та повернутись до складу підрозділу. Його дівчина Маргарита каже, що військові, які з ним служили, одразу ж після повідомлення про затримання зв’язались з нею, аби підтримати.

Ще коли він проходив службу у військоматі, кожного разу коли я до нього приходила, його командири хвалили його і розказували, яка він хороша людина і як мені пощастило з ним, - розповідає Маргарита. - Дениса і нас підтримує дуже багато людей, зі служби також, сьогодні з деякими мала змогу побачитись. Вони впевнені у його невинуватості.

Дівчина звертає увагу – хлопець вже давно був готовий повернутись назад в АТО, вже буквально зібрав рюкзак і планував виїжджати на тижні, але щось постійно не складалось з особовою справою, яку Поліщуку все ніяк не повертали.

Її постійно то губили, то знаходили, то не могли вислати, то знову губили. Дивно якось, - пояснює Марарита.

Під час судового засідання з приводу запобіжного заходу до звинувачення виникло багато питань. Немає свідків, які бачили обличчя убивць - за твердженням очевидців, вони були у масках. Процедури опізнання, за словами Медведька, після затримання з ним не проводили, як і будь-яких інших слідчих дій чи допитів. Вогнепальної зброї, яка би пов’язувала вбивць і підозрюваних, також не існує – знаряддя вбивства не було знайдено до цього, не вилучили вогнепальної зброї і при обшуках у підозрюваних. Експертиза ДНК, про яку писав Аваков, згадується лише одна – стеження «негласно вилучило» (підібрало) жуйку за мамою Медведька і відправили її на ДНК-аналіз. Даних відповідної експертизи у справі немає. . Немає також відбитків пальців на місці події. Як немає і постанов про стеження та інші негласні заходи, протоколу затримання, інших документів.

Окрім того, номери машини, на якій начебто були вбивці Бузини, фігурували в заявах МВС як «прибалтійські чи білоруські». Пізніше в протоколах допиту одного зі свідків – Равшана, він згадує машину з польськими номерами. А в результаті слідство знаходить покинуту синю машину, яка начебто належала вбивцям – синій «Форд Фокус» з італійськими номерами. Саме до того, що номери були італійськими, а не польськими, намагався схилити слідчий свідка Равшана під час допиту. Про це на суді заявив адвокат, посилаючись на протокол допиту.

У Медведька не синій «Форд Фокус», а машина кардинально іншого кольору та марки. Але у підозрюваного в УБОЗі забрали ключі і без будь-яких постанов та процедур відкрили гараж Медведька і пригнали до УБОЗу його машину. Коли автівку помітили друзі затриманого, Сергій Бондар та Кирило Бабенцов, невідомий за кермом просто поїхав на ній геть у невідомому напрямку.

Підозрювані під час суду не раз наголошували, що не були в Києві під час убивства Бузини і можуть це довести, якщо їм дадуть змогу. Андрій Медведько каже, що був в АТО і на його пристроях достатньо даних геолокації, які свідчать про це.

Не зважаючи на все, суддя Бугіль та Хардіна, які мають досвід засудження активістів за часів Януковича, присудили підозрюваним запобіжний західу  вигляді утримання під вартою. Поліщук може бути звільнений під завдаток у 5 млн грн.

Розворот у версіях

Ще до затримання підозрюваних теперішній прес-секретар МВС Артем Шевченко (а тоді журналіст), опублікував додаткову інформацію про вбивство, яку він отримав з матеріалів справи.

Характер уражень свідчить про хаотичну,  а не прицільну стрільбу: по суті лише останній з 5 пострілів – у голову – був 100% смертельним. Почерк явно не професіоналів-кілерів. Або потрібно було зробити саме так, - написав Шевченко.

Невідомо, чи  бійців, які відвоювали рік в АТО (тим більше, якщо один з них розвідник), можна назвати непрофесійними стрільцями.

Звертають на себе увагу і версії МВС, озвучені свого часу як основні . Перша – замовний характер вбивства через професійну діяльність. Цю версію озвучував і неофіційний рупор МВС Антон Геращенко і секретар РНБО Олександр Турчинов. За другою версією, мова могла йти про неприязні стосунки.

Але затримані учасники АТО, активісти правого руху у минулому, мотив яким можна «пришити» хіба що на ідейному підґрунті – це досить різкий поворот в сторону від замовного убивства. А в стосунках з Бузиною вони не були.

Це також не менш різкий поворот від версій про «слід Кремля»  і навіть «співробітників спецслужб», які також озвучував Геращенко.

За словами соратників Вікторії Завірухи та інших затриманих у справі розстрілу працівників колишнього «Беркуту», справи Бузини та Калашнікова спочатку намагались «повісити» й на них. Пізніше МВС відмовиться від цієї ідеї, і висуне підозру іншим добровольцям – Медведьку і Поліщуку.

Причиною такого різкого розворота від версій про «замовне вбивство» та «руку Кремля» в сторону бійців, які повертаються з АТО, може бути рішення РНБО від 6 травня 2015 року, яке було введено в дію Указом Президента 16 червня, за два дні до затримання підозрюваних.

У ньому йдеться про посилення боротьби з незаконними збройними формуваннями, контрабандою, незаконним обігом вогнепальної зброї, та інших явищ, яких логічно можна віднести до зворотнього боку війни. Раптовий пункт про необхідність адаптації до мирного життя бійців АТО – в указі, основною темою якого є бандитизм та злочинні угруповання,- це цілком конкретне завдання напрямку. В цьому ж указі йдеться про необхідність розкриття вбивств Бузини та Калашникова.

У перекладі на мову силових структур, які звикли підганяти не лише кількість але і якісний зміст розкриття злочинів під визначені коридори, це рішення РНБО може звучати справді жахливо.

Затримання Медведька і Поліщука дуже вкладається у парадигму цього рішення. Демобілізований у березні розвідник Поліщук та у травні –Медведько («неадаптовані АТОшники»), які ще до Майдану займались громадською активністю («банда»), якщо їх звинуватити у вбивсті  з вогнепальної зброї ( «боротьба з обігом вогнепальної зброї») Бузини («розслідувати резонансні злочини») - то вийде прямо те, що замовляли.

Перші акції

Наступного дня після того, як суд виніс рішення утримувати під вартою підозрюваних Медведька і Поліщука, під МВС відбулась перша акція. Художниця Тома Шевчук написала на своїй сторінці у Facebook, що йде на «лежачий протест» під міліцейський главк. «Нехай працюють, поки не знайдуть вбивць Небесної сотні. А потім хай розбираються з реальними вбивцями Бузини», - написала вона. За годину десяток активістів і справді вклались під дверима будівлі міліції на Володимирській, 15. Співробітники, які хотіли вийти, переступали їх.

Друзі та близькі підозрюваних також влаштували безстрокову акцію підтримки під ізолятором, в якому вони зараз утримуються. Активісти скандують різноманітні гасла, деколи затриманим вдається помахати з вікна, або гукнути щось у відповідь.

Попереду у хлопців – апеляція, а у МВС і прокуратури – непросте випробування слідством  у резонансній справі, в якій все виглядає дуже негладко.

Ольга Худецька