Остап Семерак – кандидатура на Міністра захисту довкілля?

Вже місяць ходять різні чутки про кандидатів на посаду Міністра захисту довкілля, адже попередній міністр, Роман Абрамовський, написав заяву про звільнення і збирається у відставку. Називають різні прізвища, серед яких – Остап Семерак, який у 2016-2019 роках вже займав цю позицію.

Зараз питання екології в нашій країні стоїть доволі гостро. Люди невдоволені якістю повітря і, до речі, цілком справедливо. Нелегальні сміттєзвалища розростаються до нереальних масштабів. Водні ресурси взагалі у плачевному стані. Тому, хочемо розібратися, хто ж такий Остап Семерак і чи варто довіряти йому таку вразливу тему, як екологія.

Схема на утилізації небезпечних відходів

У попередників Семерака – Миколи Злочевського та Ігоря Шевченка була напрацьована схема, через яку їх і звільнили з посади: чиновники прибирали усіх конкурентів, які в Україні могли утилізувати небезпечні відходи, в даному випадку прострочені добрива, і заключали договір із фірмою, яка може вивозити їх за кордон. Так і вчинили тодішні міністри у компанії з громадянином Ізраїлю Іллею Марчевським. Позбавивши українські підприємства ліцензії, почали вивозити відходи за кордон. Тоді з держбюджету було спрямовано біля 750 млн грн. на утилізацію 21,5 тис тонн небезпечних відходів гексахлорбензолу (ГХБ) з Івано-Франківської області на заводах Великобританії та Польщі. Але пізніше було встановлено, що вивозилися не агрохімічні відходи, а звичайна земля. А відходи так і залишилися на полігоні під Калушем.

До чого це ми. 21 листопада 2018 року Остап Семерак вносить на засідання уряду постанову, згідно якої пропонується дозволити експорт небезпечних відходів для видалення і утилізації, навіть якщо в Україні наявні потужності для виконання цих робіт. Постанову відхиляють, тому в єдиного підприємства, яке могло утилізувати такі відходи - ТОВ «Еко-нова» - через суд відбирають ліцензію після перевірки Держекоінспекції. Це підтверджує розслідування, проведене журналістами програми «Наші гроші з Денисом Бігусом».

Житомирське підприємство «Еко-Нова» оскаржувало у суді законність позапланової перевірки, за результатами якої завод було позбавлено ліцензії. Але суд підприємство програло. Тому, усе державне фінансування, а це, на хвилиночку, 500 мільйонів гривень, пішло єдиній компанії з орбіти Семерака - ізраїльської S.I. Group Consort Ltd того ж самого Іллі Марчевського.

Команда Міністра екології

Тогочасна команда Семерака – то взагалі окрема тема. Його позаштатним радником став одіозний Олег Паракуда, який за сумісництвом був першим заступником Міністра Кабінету Міністрів. Журналіст Дмитро Гнап навіть зняв про нього розслідування: «Більшу частину молодого життя Паракуда пропрацював чиновником, а їздить на Рейндж-Ровері і має 23 мільйони гривень на рахунках. Як? Сам не може пояснити».

До речі, Семерак від Паракуди не відстає за рівнем статків. У декларації екс-міністра дві квартири в столиці і три машини: Jaguar, Volkswagen і Toyota. При чому одну з квартир можна назвати пентхаузом! Її площа більше, ніж 350 квадратних метрів.

Ще один протеже Семерака – Віктор Канцурак. 20 квітня 2016 року, як тільки було затверджено новий склад уряду, першим заступником міністра екології назначили Віктора Канцурака. «Для людей, які не в курсі, це як якби прем’єр-міністром України назначили Арбузова чи Захарченка», - підкреслює аналітик авторитетної екологічної організації «Екологія-Право-Людина», Петро Тєстов.

З 2010 по 2014 рік Віктор Канцурак в Міністерстві екології очолював Департамент заповідної справи. Тобто керував більшістю національних природних парків та заповідників: нові об’єкти не будувалися, малі об’єкти фінансувалися важко, у заповідній справі почався повний занепад. За каденції Канцурака ставили керівників, які відверто казали, скільки за їхні призначення було заплачено.

Лобіювання інтересів промисловості

За звільнення Семерака з посади мешканці промислових міст навіть підписували петицію, аргументуючи її тим, що за період свого перебування на посаді, Семерак відверто лобіював інтереси підприємств – забруднювачів гірничо-металургійної компанії «Метінвест». Міністром було видано цілу низку дозволів підприємствам 1 класу шкідливості на понаднормативні викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин зі строками дії до 7 років. Такі дозволи було видано Міністром всупереч діючим нормативно-правовим актам та попри заперечення громади міста, у т.ч. під час громадських слухань. Непоодинокі факти, коли такі дозволи видавались навіть на обладнання, яке взагалі не мало засобів очищення викидів. На підставі цих дозволів забруднювачі, утримуючись від витрат на модернізацію виробництва, без фільтрів, газоочисток та іншого обладнання викидали у атмосферне повітря міст важкі хімічні речовини, що прямим чином і досі шкодять життю та здоров’ю людей.

Чи потрібен нам такий міністр, який запам’ятався лише знищенням довкілля України – питання риторичне. У Семерака було цілих 3 роки, щоб покращити екологічну ситуацію. Але не було зрушень по жодній з необхідних екологічних реформ. Реформа сфери поводження з відходами, реформа Екоінспекції – не були проведені, а  питання промислового забруднення – не вирішено.